Затримання українського режисера Лавренчука в Італії: що відомо про митця та чому він так потрібен Росії

3 січня 2022 року стало відомо, що 17 грудня 2021 в Італії за запитом РФ був затриманий колишній головний режисер Одеської опери Євген Лавренчук. Росіяни звинувачують його в фінансових махінаціях, здійснених 8 років тому.

Новини.LIVE розбиралося, чим український театрал змусив Росію вдатися до крайнощів і чому одеська кар'єра Лавренчука закінчилась його побиттям.

Російська сторінка життя режисера та "пропаганда гомосексуалізму"

39-річний Євген Лавренчук народився у Львові, де навчався у польській школі ім. Марії Магдалени. Проте за погану поведінку хлопця вигнали з 10-го класу. Після цього інциденту Лавренчук вирішив переїхати в Росію для подальшого здобуття освіти. У 2003 році він закінчив Російську академію театрального мистецтва, більш відому, як "ГІТІС" за фахом "оперний режисер". До слова, молодий режисер навчався під керівництвом ще одного львів'янина: народного артиста України та Росії Романа Віктюка.

У 2004 році Лавренчук офіційно зареєстрував "Польський Театр у Москві", яким займався до 2015 року. За словами чоловіка, театр ніколи не отримував гроші з російських державних фондів чи осіб, що причетні до влади РФ. Функціонування закладу велося лише завдяки грантовим коштам. В тому ж 2004 році львів'янин став володарем золотої медалі, титулу "Ювіляр року" і "Наймолодший режисер року" на виставці "Сцена Росії".

Кар'єра львів'янина у РФ, попри його заперечення, мала цікаві скандальні сторінки. У 2009 році Лавренчук займався постановкою вистави за мотивами роману Льва Толстого "Анна Кареніна". Дійство відбувалося на базі Томського театру Юного глядача. Тоді режисер запропонував роль Кареніна начальнику департаменту з культури Томської області Андрію Кузічкіну. Після прем'єри вистави в області та в театральних колах Росії розгорівся справжній скандал. За словами томських журналістів, спектакль забрав більшість премій на місцевому фестивалі, а Лавренчука почали продавлювати у головні режисери томського ТЮГу, використовуючи адміністративний ресурс. Також журналісти пов'язували раптове звільнення тодішнього директора театру з зовнішнім впливом томської адміністрації. Але стати новим керівником ТЮГу в Лавренчука так і не вийшло.

У 2011 році в Росії розгорівся новий скандал, пов'язаний з українським режисером. Тоді Лавренчук подав до суду на мерію та Раду старійшин Томська, відповідаючи на лист старійшин губернатору. У листі Рада старійшин звинуватила режисера у пропаганді нетрадиційної сексуальної орієнтації у його виставах. Щоправда, пізніше старійшини стверджували, що лист було написано "для службового користування" та вкрадено з обласної адміністрації "емісарами Лавренчука". Судові тяганини тривали 2 роки. Врешті-решт районний суд Томська відмовив львів'янину в позові, керуючись федеральним законом про заборону розповсюдження порнографії серед дітей.

Лавренчук про російську пропаганду

Ще проживаючи у РФ, Євген Лавренчук не боявся висловлювати своє невдоволення російським менталітетом. Зокрема, порівнюючи європейського та російського глядача, режисер заявляв про надмірну прискіпливість і зарозумілість другого.

"Я обожнюю європейського глядача. Він до художника ставиться як до божества, і кредит довіри тут – безлімітний. Якщо ти художник (а ти вже художник лише тому, що ти так себе назвав), презумпція невинності говорить про те, що я не повинен доводити, що я є. Я вже художник, і хоч би що я робив – це здорово. У нас, у Росії, кожен вважає, що він тримає культуру за хвіст, як фенікса. І він знає, що це Чехов, а це не Чехов. "Так не правильно!", "Та яке вони мали право знущатися!" і т. д. І ти йому, по-перше, маєш показати, що ти художник. По-друге, навіть якщо ти художник, ти маєш довести, що ти маєш право доторкнутися своїми "брудними руками" до несмертного твору Горького, Лермонтова чи ще когось. І ти не почуваєшся вільним", – говорив митець.

А, повернувшись в Україну, Лавренчук уже міг вільно висловлюватись про наболіле. Так в одному зі своїх інтерв'ю режисер розповів, що війна на Донбасі занадто змінила російське суспільство, яке більше не може нормально сприймати українців із патріотичною позицією в межах своєї країни.

"Є чітка експозиція: є моя країна, є ворог. Усе. Крапка. Мені із цим комфортно. Ворог – він поганий, війна – на війні вмирають люди. Є припустиме зло. Але коли ти перебуваєш у лігві ворога, як Шарапов у Горбатого, тобі кажуть: "Хохли нас убивають". А ти маєш мовчати чи пояснювати щось цим людям. Я зрозумів, що зраджую щось. Ніколи патріотизм не був моєю сильною стороною, але я вимушений зайняти якусь позицію, а вона в мене є… Я не можу уявити, що був би ватником, та й пояснювати щось там – це вульгарно. Я б нагадував дурня з України, якого чпокають у Скабєєвої, а він виглядає, як ідіот. Є система, яка зробить так, що ти виглядатимеш як ідіот. Вони не мають думки. Є чітка установка. І коли я бачив, як близькі мені люди, яких я люблю, розмірковують про Україну, бандерівців, розп'яття… Скільки можна?", – заявляв театрал.

Також Євген Лавренчук розповідав, як російські пропагандисти водять своїх культурних діячів в оману, змушуючи їх без відома підтримувати анексію Криму. Такий випадок стався з колегою львів'янина – російською оперною співачкою Оленою Образцовою, яка начебто підтримала Путіна в питанні українського півострова. За словами режисера, їй надійшов дзвінок від представника Міністерства культури РФ, після якого з'явилася публікація із заявою, що співачка підтримала окупацію Криму Росією.

"Я дзвоню: "Олено Василівно, що за х**ня?" Вона каже: "Зателефонували з Міністерства культури. Перше запитання: "Чи знаєте ви, що російськомовних людей багато у світі, в Криму?" Вона: "Так". "Чи маємо ми їм допомагати, підтримувати культуру, мову, давати грошові гранти?" Вона: "Звичайно!" Вони: "Тобто якщо Володимир Володимирович Путін ухвалить рішення допомагати активно, ви підтримаєте це?". Образцова відповіла, що так", – розвінчував маніпуляції російських пропагандистів Лавренчук.

Одеська театральна мафія

Отже, після початку російської агресії в Україні Євген Лавренчук прийняв рішення покинути РФ. У 2017 році режисер отримав запрошення від Першого суспільного телеканалу України стати директором Євроклубу та режисером Міжнародного пісенного конкурсу Євробачення-2017 в Києві. Така пропозиція дала новий виток кар'єрі львів'янина.

Здається, що в той час Лавренчук активно намагався пов'язати своє життя з рідним містом. Як відомо, у 2017 році він претендував на посаду директора Львівського оперного театру, а згодом і на посаду керівника театру імені Леся Курбаса. Але ні там, ні там у нього нічого не вийшло. Проте наступного року йому вдалося отримати посаду головного режисера Одеського національного академічного театру опери та балету. Лавренчук пропрацював у Південній Пальмірі до 2021 року, після чого поспішно покинув місто. Що ж стало причиною такого, на перший погляд, імпульсивного рішення?

У 2021 році в Одеському оперному проходив конкурс на очільника театру. Після кількох невдалих спроб у минулому львів'янин вирішив знову випробувати удачу. Але на відміну від попередніх разів, одеська кампанія закінчилась для режисера зовсім трагічно. Річ у тому, що Одеський оперний театр із 2010 року очолює Надія Бабич, яка свого часу 4 роки працювала начальницею обласного управління культури. А жінка явно не збиралась просто так прощатись зі своїм кріслом.

У грудні 2021 року головний режисер Одеського театру опери та балету Євген Лавренчук зазнав нападу невідомих. Його били в голову та поранили око. Театрал пов'язував напад зі своєю професійною діяльністю та боротьбою за крісло керівника Одеського оперного. Лавренчук стверджував, що напад стався за кілька днів після бесіди в кабінеті директора Одеської опери Надії Бабич, коли він заявив, що збирається подавати свою кандидатуру на конкурс на посаду художнього керівника-директора.

"Через кілька днів, 8 грудня 2020 року, на мене було вчинено напад. Саме коли закінчилася моя репетиція, під вікна мого кабінету підійшли двоє найнятих виконавців і почали слідкувати за мною через вікно. Вони чекали мене протягом 30 хв, а потім стежили за мною, сестрою та моїм племінником, після чого вчинили напад. Внаслідок нападу, мені було зроблено операцію та порушено кримінальну справу", – заявляв львів'янин.

10 лютого Лавренчук отримав офіційний лист від директора театру про непродовження з ним, як із головним режисером, контракту з 15 березня 2021 року.

У театрі заявляли, що Євген Лавренчук двічі подавав заяву про непродовження з ним контракту. А за три роки перебування на посаді головного режисера Лавренчук поставив лише одну виставу La Traviata. Проте саме вона принесла одеситам престижну премію ім. Леся Курбаса.

Окрім того, на думку керівництва театру, Лавренчук виявився не в змозі організувати роботу режисерського цеху: поточний репертуар залишився поза його увагою, з багатьма досвідченими виконавцями у нього виникли конфлікти через нестриманість у поведінці, вживанні ненормативної лексики та образ.

Після цього режисер зняв свою кандидатуру з конкурсу. А 26 липня 2021 Надія Бабич вчергове здобула новий контракт на посаду керівника театру. Зазначимо, що інший результат конкурсу був малоймовірним. Жінка була єдиним претендентом на посаду.

Італійське ув'язнення

3 січня 2022 року український медіапростір розбурхала новина про те, що українського театрального режисера, номінанта Шевченківської премії, колишнього головного режисера Одеського театру опери та балету Євгена Лавренчука затримали в Італії за запитом Росії про його екстрадицію в РФ. З'ясувалося, що львів'янин перебуває в італійській в'язниці ще з 17 грудня минулого року. Мама Євгена повідомила, що адвокат ухвалив рішення не розголошувати інцидент. Він вважав, що це може зашкодити справі та призвести це до жорсткіших дій від Російської Федерації. Офіційною причиною затримання Лавренчука стали фінансові махінації, які нібито здійснював театрал 8 років тому на території Росії.

Новини.LIVE поспілкувалось з політичним експертом Валентином Балагурою, щоб зрозуміти, для чого росіянам потрібне затримання та екстрадиція театрального режисера.

"Росія намагається затримувати всіх: не лише людей, що воюють на фронті або протидіють їхній агресії всередині України. Культурні діячі – це люди, які борються за мізки українців у культурній сфері. А це неймовірно важливо в період інформаційної війни. До того ж міжнародний розшук для Росії – один з інструментів боротьби з опонентами", – стверджує політолог.

Балагура додає, що такі дії РФ є нічим іншим, як знаком для діячів культури не переходити дорогу Росії. Також одіозні затримання використовуються, як засоби впливу на громадську думку європейців задля розмиття однозначності своїх неправомірних дій на території України. Але, на думку Валентина Балагури, як показує міжнародна практика, Італія не екстрадує Євгена Лавренчука до РФ.

"Законослухняні європейці не завжди розуміють, що в інших країнах все може працювати трохи інакше. Наприклад те, що справу можна сфабрикувати на рівному місці. Але, на щастя, робота українських дипломатів на міжнародній арені приносить свої плоди. В цьому контексті можна згадати Віталія Марківа, якого затримували в Італії. Також слід згадати про представника УНА-УНСО Ігора Мазура, якого затримували за вимогою Росії в Польщі. Але ні того, ні іншого не екстрадували. Зараз європейці розуміють, що такі кроки від РФ – це більше про політичні ігри, а не про реальну правову боротьбу. Думаю, в цьому випадку буде аналогічний фінал", – доповнює Балагура.