"Робота не для всіх": кого евакуйовував з фронту раптово померлий волонтер Геннадій Писаренко

9 листопада по дорозі з території ООС до міста Яворів Львівської області помер один із волонтерів гуманітарного проєкту "Евакуація 200" житель Дніпропетровщини Геннадій Писаренко. Чоловік перевозив на малу батьківщину тіло полеглого від рук російських окупантів Віталія Павлиська.

Новини.LIVE спробувало розібратися, ким був та чим займався волонтер, перебуваючи в зоні конфлікту на Сході України.

"Чорний тюльпан"

​

Уродженець Дніпропетровщини 52-річний Геннадій Анатолійович Писаренко служив у другому пошуковому відділенні групи транспортування та пошуку тіл загиблих військовослужбовців "Евакуація 200" Управління цивільно-військового співробітництва (УЦВС) ЗСУ. Чоловік почав співпрацю з військовиками ще у 2016 році, коли виконував свої обов'язки на добровільних засадах. Проте вже з 2018 року Геннадій Писаренко підписав контракт із ЗСУ та продовжив свою роботу з пошуковою групою, маючи звання молодшого сержанта.

Хоч проєкт "Евакуація 200" не є занадто медійним, але виконує неймовірно важливу й тяжку, як фізично, так і морально, роботу. Організація з'явилася ще на початку російсько-української війни на Сході у вигляді Гуманітарної місії "Чорний тюльпан". Тоді нею опікувались представники ВГО Союз "Народна Пам'ять", які мали значний досвід у подібних місіях і займалися пошуком останків солдатів, які полягли на полі бою у часи Першої та Другої світових війн. З 3 вересня 2014 року проєкт почав функціонувати під загальною координацією УЦВС ЗСУ.

Один з організаторів "Евакуації 200" згадував, що перехід від волонтерської місії до офіційної структури в ЗСУ стався після Іловайської трагедії. Спочатку з 30 на 31 серпня та з 1 на 2 вересня 2014 року росіяни дозволили зайти на околиці окупованого міста Восьмій медичній роті, яка складалася з мобілізованих лікарів. За той час медикам вдалося евакуювати близько 250 тіл. Але вже 3 вересня контакт із бойовиками так званих ДНР та ЛНР зійшов нанівець. Вони навідріз відмовлялися пропускати українських солдатів. Натомість найманці зовсім не були проти якщо вивіз загиблих організують цивільні. Так і розпочалась історія проєкту "Евакуація 200".

Що сталося з Геннадієм Писаренком?

​

7 листопада 2021 року в зоні ООС загинув український солдат, батько двох дітей, уродженець Яворівщини Віталій Павлисько. Поблизу населеного пункту Новозванівка, де на той час перебував Віталій зі своїми підопічними, бойовики розпочали масований обстріл позицій військовиків 120-міліметровими мінометами. У пресслужбі 24 бригади повідомили, що під час ворожого вогню солдати почали оперативно переміщуватися в укриття. Проте одна з ворожих мін вибухнула поруч із нашими вояками, зачепивши Віталія, від чого той помер на місці. Про цю страшну трагедію Новини.LIVE детально писало у своєму матеріалі.

Нелегка ноша транспортування тіла полеглого воїна його родичам випала на долю Геннадія Писаренка, але дня нього це було далеко не вперше. 9 листопада близько 21:10, проїжджаючи місто Пирятин Полтавської області, чоловік відчув себе зле. Зробивши вимушену зупинку на найближчій придорожній АЗС, Геннадій вийшов з салону авто, але майже одразу знепритомнів та невдовзі помер. Лікарі діагностували у волонтера "Евакуації 200" гостру серцеву недостатність.

"Не знаю, Гена з вигляду був здоровим та міцним мужиком. Ніколи ні на що не скаржився, а особливо на здоров'я. Якщо чесно, то для мене така раптова смерть від серцевого нападу стала шокуючою. Чоловік уже скільки років пробув на війні та все в порядку, а тут таке трапилось. На скільки я знаю, це не перша його війна, свого часу Геннадій був в Афгані. Це була неймовірно смілива та стійка людина. Уявіть собі скільки потрібно сил і духу, щоб витримувати такий психологічний натиск. Цією роботою будь-хто займатися не буде", – говорить знайомий Геннадія Олександр.

​

Також один із захисників Донецького аеропорту Кирило Недря у своєму некролозі написав, що Геннадій Писаренко був відданий своїй справі та попри всі спекуляції навколо війни, продовжував сумлінно виконувати роботу.

​

Окрім того, військовий капелан полку Дніпро-1 та друг дитинства Геннадія Писаренка Дмитро Поворотний, який із власного досвіду розуміє, що таке війна і знає тонкощі її процесів, тому заявив про важливість праці кожного, хто доставляє загиблих воїнів додому та закликав молитися за них.