Знехтували любов'ю українців: історії російських пропагандистів, які колись жили у Львові

17 грудня 2021 року в інформаційному просторі з'явилася новина, що колишній директор Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові Тарік Сиріл Амар став експертом на російському пропагандистському телеканалі.

Новини.LIVE зібрало інформацію про публічних осіб, які колись жили у Львові та з часом так чи інакше почали підтримувати РФ в інформаційній війні проти України.

Тарік Сиріл Амар

Нещодавно небайдужі львів'яни з'ясували, що відомий у вузьких колах дослідник (особливо у тих, хто вивчає історію Львова в XX ст.) та колишній очільник Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові з 2007 по 2010 роки став кишеньковим експертом російського пропагандистського телеканалу Russia Today.

За словами історика з Українського католицького університету Михайла Мартиненка, Тарік Амар як експерт широкого профілю – від ізраїльсько-палестинського конфлікту до британського флоту в Чорному морі – з'явився на екранах ворожого ЗМІ ще кілька місяців тому. А під час напруженої ситуації на українсько-російському кордоні, пов'язаної зі збільшенням військового контингенту РФ, історик написав для пропагандистського ресурсу статтю про те, чи відбувається геноцид корінних жителів на Донбасі. Новини.LIVE ознайомилось із матеріалом та приводить декілька цитат Амара звідти.

"Існує явна упередженість Києва у розслідуванні військових злочинів. Це, своєю чергою, закладає основу культури безкарності. Свідомо чи ні, але українська влада сигналізує, що існує один стандарт для злочинів, вчинених ворогом, а інший – для злочинів, вчинених своїми силами. На практиці є чітка тенденція ставитися до мешканців повстанських районів як до менших і гірших громадян. Існує неприємний лексикон глибоко зневажливих, іноді дегуманізуючих термінів, що застосовуються до них, і їх не потрібно тут повторювати", – пише історик.

Окрім того, у своєму тексті Тарік Сиріл Амар використовує типові для російської пропаганди маніпуляції фактами. Зокрема, він стверджує, що Україна припинила фінансування державних видатків для жителів окупованих територій. Хоча потім самостійно зазначає, що українські пенсіонери на непідконтрольних землях все ж отримують пенсії. 

"Київ давно припинив фінансувати державні послуги в сепаратистських регіонах. Цього не могло не статися. Але українська влада також не зацікавлена ​​в тому, щоб якось пом’якшити цей факт, щоб захистити там цивільне населення. Серед найтриваліших і найпоказовіших знущань з мешканців відокремлених районів є те, як Київ ставиться до пенсій для людей похилого віку. Оскільки їхні засоби до існування все ще залежать від української держави, але більше не видаються на батьківщині, їм доводиться регулярно перетинати лінію фронту, щоб отримати їх, часто в надзвичайно складних умовах", – наслідує російську пропаганду Амар.

Зазначимо, що у 2010 році Львівська міська рада відзначила історика Золотим гербом, від якого він наприкінці 2018 року відмовився через Степана Бандеру, якого вважає фашистом.

"У мене є нагорода від міста Львова, яку мені вручили після мого перебування там як голови Центру міської історії. Хочу, щоб усі знали, що я її повертаю. Мені не потрібні нагороди від міста, в якому возвеличують Степана Бандеру, фашиста", – писав у своєму Twitter Тарік Сиріл Амар. 

Також колишній директор львівського Центру міської історії Центрально-Східної Європи відомий своїми спірними текстами та книгами про історію Львова. Наприклад, у праці The Paradox of Ukrainian Lviv, на думку докторки гуманітарних наук, професорки Інституту славістики Польської Академії Наук Ольги Гнатюк, Амар звинувачував українців у поголовному антисемітизмі. Окрім того, чоловік стверджував, що своїй "українськості" Львів мусить завдячувати тоталітарному режиму Радянського Союзу.

Олег Кононов

9 червня 2008 року львівські "Карпати" залишив тренер Валерій Яремченко, який провів із клубом один сезон та не зміг показати гідний результат. На його ж місце прийшов білорус Олег Кононов, що з 2005 по 2008 роки очолював юнацьку академію тираспольського "Шерифа". Львівські фанати покладали великі сподівання на прихід нового тренера, адже успіхи команди бажали кращого. 

Чекати довго не прийшлось. В чемпіонаті України 2009/10 "Карпати" на чолі з Кононовим посіли 5 місце та вперше за, на той момент, останні 10 років вийшли до єврокубків. У Лізі Європи 2010/11 команда вперше дійшла до групового турніру, в 4 кваліфікаційному раунді за сумою двох ігор (2:2 на виїзді, 1:1 удома) сенсаційно здолавши турецький "Галатасарай". Львівські ультрас не могли не тішитись успіхам команди та нового тренера. Зокрема, вони вимагали надати Олегу Кононову статусу "почесного громадянина Львова". Наставник клубу відповідав на фанатські компліменти теплими знаками уваги, як от вишиванкою.

Але у 2011 році білоруса все-таки нагородили відзнакою міського голови Львова – "Почесним знаком святого Юрія" – за визначні заслуги перед містом. Далі за підсумками чемпіонату 2010-2011 років львів'яни вдруге поспіль посіли 5-е місце й вибороли право виступати в Лізі Європи. Щоправда, на початку 2012 року тренер змінив прописку, переїхавши до Криму, тренувати місцевий "Севастополь", який у тому ж сезоні тріумфально вивів до Прем'єр-ліги.

Але 2013 рік став для Олега Кононова часом кардинальних змін. 10 серпня 2013 року Кононов покинув "Севастополь" і вже наступного дня був призначений головним тренером російського "Краснодара". Згодом у листопаді 2013 року, тренер, який вдягав вишиванку та загравав з українськими патріотами, прийняв російське громадянство. 

На початку 2017 року чоловік відмовився очолити рідну збірну Білорусі, обравши тренерство чеченського клубу "Ахмат" з міста Грозний, який пов'язують із Рамзаном Кадировим. А 7 жовтня 2017 року Кононов змінив вишиванку на футболку з російським триколором та зображенням Володимира Путіна. У такий спосіб спортсмен публічно привітав російського президента з 65-річчям.

Леонід Ярмольник

Цей персонаж відомий здебільшого старшій аудиторії. Радянський та російський актор Леонід Ярмольник народився в Приморському краї в родині військовослужбовця. Та дитинство і шкільні роки чоловіка пройшли у Львові, де він грав у молодіжному Театрі Ленінського комсомолу.

У своїх інтерв'ю до 2013 року Ярмольник дуже тепло відгукувався як про місто, так і про галичан. Росіянин стверджував, що життя у Львові сформувало його характер та дало розуміння про прекрасне.

У 2006 році Леонід Ярмольник одним із перших закордонних гостей прилетів до міста, щоб відсвяткувати 750-річчя Львова. Після публічних заходів він у компанії місцевих друзів гуляв по проспекту свободи, а ввечері завітав на концерт Львівської опери. 

Також в артистичній долі актора був курйозний випадок, який мав опосередковане відношення до міста та його "української" юності. Так, закінчивши середню школу у Львові, Ярмольник вирішив вступати у тоді Ленінградський театральний інститут. Однак підвів його український акцент. Московське училище ім. Щукіна було не настільки перебірливим, тож Ярмольник став його студентом. Як виявилося, це було до кращого, адже в столиці, за словами самого актора, можливостей виявилось значно більше.

 

Але під час анексії Криму Леонід Ярмольник в етерах російських програм почав "згадувати" дивні епізоди, пов'язані зі "злими українськими нацистами".

"Я багато разів бився, і один із перших переломів носа я заробив в Україні. При мені темношкірого хлопця, який навчався у Політехнічному інституті, розірвали на березах на Високому замку, як у Середні віки, бо він загравав до місцевої дівчини", – говорив актор під час пропагандистських передач.

До того ж він неодноразово підкреслював, що, на його думку, "східна Україна готова та хоче бути з Росією", а нашій державі слід розділитися на дві самостійні країни, щоб зупинити братовбивчу війну. Стосовно Криму, то за лекалами російської пропаганди Ярмольник називав півострів "російською землею".

"Крим – я був би щасливий, я б виправив помилку Хрущова, бо це була якась панська, безглузда гра, коли Крим був відданий Україні. Це все-таки споконвіку російські землі. І їм буде краще, і нам спокійніше", – стверджував колишній львів'янин.