Перша жертва Революції гідності: хто та чому вбив активіста Вербицького
Поділитися
21 січня 2022 року Державне бюро розслідувань повідомило, що згідно з останніми даними, першим убитим під час подій Революції гідності був львів'янин Юрій Вербицький.
Новини.LIVE розповість про деталі розслідування справи вбивства львівського активіста Євромайдану, його діяльність до та після початку протестів у 2014 році.
Науковець та альпініст
Юрій Вербицький народився 25 серпня 1963 року у Львові. Всі кровні родичі чоловіка так чи інакше були пов'язані з наукою. Батько Юрія Тарас Вербицький – відомий український геофізик, його старший брат Сергій – кандидат фізико-математичних наук. Мама українського героя Тетяна свого часу працювала асистентом кафедри геодезії Львівського політехнічного інституту.
Враховуючи родовід, Юрій і собі вирішив податися в науку. Закінчивши Львівську політехніку за спеціальністю "Прикладна геодезія" в 1985 році, майбутній учасник Революції гідності зумів збудувати успішну кар'єру від звичайного геодезиста в агрофірмі до провідного інженера Відділу сейсмічності Карпатського регіону НАН України. У сферу обов'язків Вербицького входило формування спеціального банку геофізичних даних, які використовувалися для вивчення внутрішньої будови Землі й геодинаміки цілого Карпатського регіону.
Завдяки дослідженням Юрія Вербицького, в Карпатському регіоні України стало можливим використання автоматизованої системи програмних засобів для збору та формування геофізичних і сейсмологічних баз даних.
Ще однією причиною для львів'янина податися в геодезію була його неймовірна пристрасть до гір. Закінчуючи 10 клас, Юрій вирушив у перший похід Карпатами зі своїм старшим братом Сергієм. Після цього, за словами рідних, хлопець почав марити горами, а вони стали невіддільною частиною його подальшого життя. З початку 1980-х герой Небесної Сотні неодноразово відвідував Кавказ та Крим, щоб набратись досвіду гірських походів.
А він йому неабияк знадобився. З 2006 року, ставши членом клубу "Екстрем", Юрій Вербицький робив сходження маршрутами на вершини вищої категорії складності. Для цього йому довелося отримати I розряд з альпінізму. Декілька останніх років у походах Юрій провів зі своїм вірним супутником Альпом – собакою породи ердельтер’єр.
Попри високу кваліфікацію та багаторічний досвід гірські небезпеки таки не обійшли українця стороною. Одного разу у 2007 році він зірвався з гори Дихтау в Кабардино-Балкарії. Тоді Юрію пощастило вижити, але його нога була вщент розтрощеною. Рятувальникам довелося протягом двох діб спускати чоловіка з гори. Після тяжкої травми Юрій почав накульгувати, але не зрікся свого захоплення.
Революційний період
Серед своїх друзів і знайомих Юрій Вербицький був відомий своєю патріотичною та пацифістською позицією. Отож ще в грудні 2013 року його можна було зустріти на мирних протестах у Києві. Він приїхав туди якраз після захисту своєї дисертації "Методичні та прикладні аспекти комплексного банку геофізичної інформації Карпатського регіону", яка дозволила майданівцю стати кандидатом фізико-математичних наук.
Однак столичний активізм львів'янина не міг тривати вічно. Хоча б з тих причин, що йому потрібно було з'являтися на роботі. Втім, між нею та боротьбою за майбутнє України Юрій однозначно вибрав друге. Для цього в середині січня чоловік спеціально взяв відпустку, бо відчував, що протест може затягнутися надовго.
Юрій Вербицький не був членом жодних партій чи організацій і завжди виступав проти будь-яких методів розв'язання проблем силовим способом. Під час Євромайдану він займався винятково мирним активізмом. Зокрема під час активних бойових дій на Грушевського, в ніч з 20 на 21 січня, чоловік розносив чай. Раптово опинившись під обстрілами солдатів "Беркуту", Вербицький отримав травму ока, через що був змушений звернутися до медиків у Будинку профспілок. Втім, все, що могли зробити майданівці – промивання. На жаль, травма виявилась серйознішою, ніж могла здатися на перший погляд. Тому представник Ради майдану та журналіст Ігор Луценко відвіз пораненого в Олександрійську лікарню. Але офтальмологічне відділення медичного закладу стало останнім місцем, де Юрія Вербицького бачили живим.
Справа Вербицького
По приїзду в лікарню 21 січня 2014 року Юрія Вербицького разом з Ігорем Луценком викрали невідомі "тітушки". За словами журналіста, якому вдалося вижити, викрадачів було десятеро. На його думку, їх найняла "Партія Регіонів", щоб чинити безлад в столиці під час Євромайдану. Головним завдання викрадачів був пошук постраждалих протестувальників у київських лікарнях, щоб жорстоко розправитися з ними.
Ігор Луценко розповідав, що його разом із Юрієм повантажили в мікроавтобус та з мішками на голові відвезли в ліс. Там, розтягнувши заручників по різних сторонах, бандити почали допит. Зі слів Луценка, злодії зацікавились львів'янином через його прописку, а тому проводили катування значно жорстокіше. Приблизно через годину знущань чоловіків знову завантажили в автобус та перевезли на інше місце. Там "тітушки" викинули своїх жертв у різних локаціях лісу та швидко зникли.
Луценку вдалося дістатися до найближчого населеного пункту та отримати медичну допомогу. Незважаючи на сподівання майданівців побачити другого бранця живим, зранку 22 січня лісники виявили Юрія Вербицького на просіці за 500 метрів від траси, що веде до Гнідина. Та ніч була морозною – до -10 градусів. Львів'янин загинув, не маючи жодних шансів самостійно вибратися з лісу. У нього були зламані ліва рука й 13 ребер. До того ж медики виявили на його обличчі та голові численні сліди ударів.
Після перемоги Революції гідності в серпні 2014 року Головне слідче управління МВС України закінчило розслідування резонансного вбивства. До цього судмедексперти цинічно заявляли про смерть Юрія від переохолодження. Слідчі встановили, що організаторами викрадення та вбивства Вербицького були двоє чоловіків, які діяли за підтримки колишнього керівництва МВС і Генпрокуратури. Загалом же до злочину були причетні 13 осіб. А в березні 2015 після закінчення досудового слідства підозрюваних оголосили в міжнародний розшук.
Лише більше ніж за 2 роки, в липні 2017, поліції вдалося заарештувати одного з організаторів викрадення бізнесмена Олександра Волкова. У квітні 2021 року його засудили до 9 років позбавлення волі.
Окрім того, правоохоронцям вдалося затримати й 2 із 10 "тітушок", які безпосередньо брали участь у катуванні – Івана Новотного та Сергія Мисливого. За версію МВС, інші бандити, причетні до злочину, переховуються в окупованому Криму. Судові тяганини стосовно притягнення злочинців до відповідальності досі тривають.
Читайте Новини.LIVE!
