Як живуть українці в Ізраїлі під час війни: ексклюзив наживо

Війна в Ізраїлі триває і кількість загиблих українців після ракетних обстрілів може зрости. Наразі відомо, що внаслідок нападу ХАМАСу на країну загинуло семеро громадян України. Як сьогодні живуть українці в Ізраїлі, що робить місцева влада та чи готуються до нападу зі сторони Лівану, — читайте в ексклюзивному інтерв'ю Новини.LIVE.

Галина Лерман сімнадцять років живе в Ізраїлі. Сьогодні вона разом із чоловіком проживає в районі Маалот-Тархіша. Жінка каже, тривог поки немає, але терористи проникають на територію.

"В місті оголосили воєнний стан""

 — Разом з чоловіком живемо тут з 2006 року. Спочатку жили в районі Хайфи, а зараз в Маалот-Тархіша. Це об'єдналися два поселення: єврейське Маалот і арабське Таршіха. Тривог поки немає. Ми живемо недалеко до Лівану і терористи проникають на територію. Їх, щоправда, "відловлюють", але спроб вони роблять багато. В місті оголосили надзвичайний стан. Сказали всім запастись їжею, водою, зарядити телефони і бути поряд з бомбосховищем. У багатьох будинках — це просто кімната. 

"В нас не конфлікт — це війна. З терористами не домовляються"

— Українців в Ізраїлі є багато. В основному вони приїхали ще з "радянських" часів. Я наголошую, що в нас не конфлікт — це війна. Рівень патріотизму тут дуже високий. Під час такої ситуації всі забувають про якісь сварки, зокрема і на політичному фронті. Тут немає іншої думки, є одна ціль — Ізраїль захищає свою країну та громадян, і байдуже якою ціною. Як говорила Гольда Меїр: "З терористами не домовляються".

"Школи — онлайн, лікарні — "під землею""

— Місцева влада 24/7 на звʼязку в чатах, в оповіщеннях. Школи автоматично переходять на онлайн навчання, по місту відбувається патрулювання, лікарні озразу переводять "під землю". Тут все оперативно. Магазини, аптеки працюють в тих місцях, де не ведуться активні бойові дії.

"Зараз ніхто нікого не жаліє"

 — До нападу з Лівану готуємося завжди. Знову таки, у нас це офіційно війна, а не конфлікт. Дуже багато жертв і заручників. Всі хочуть йти до кінця, щоб навіть слова "Гази" не було і сусідам був урок на майбутнє. Вперше всі налаштовані агресивно. Попередні конфлікти, то були люди, які жаліли мирне населення, які живуть під гнітом терору. Зараз — ні.  Немає нічого, щоб не можна було вирішити — проблема кількості вбитих, що росте з кожним днем, та невідомість долі заручників.

Львів'янин Костянтин Чайковський чотири роки проживає в Ізраїлі, з них три — в Тель-Авіві. В інтерв'ю Новини.LIVE каже, що на вулицях місто не дуже людно, як у шабат. 

"Є одна відмінність — у шабат люди залишаються у домівках через релігію, а сьогодні через небезпеку повітряних обстрілів"

— Я в Ізраїлі живу понад чотири роки, три з яких в Тель-Авіві. Сьогоднішня ситуація в країні мені нагадує звичну суботу, коли шабат: опустілі вулиці, поодинокі магазинчики працюють. Є лише одна відмінність — у шабат люди залишаються у домівках через релігію, а сьогодні через небезпеку повітряних обстрілів.

"Перечекали тривогу і пішли жити життя"

 — Але місто продовжує жити: ніяких черг до магазинів, дефіцитів продуктів. Люди є в кафетеріях. Сьогодні я, прогулюючись містом, застав повітряну тривогу. І всі, хто був на вулиці, організовано пройшли до першого будинку, там була спеціально облаштована кімната, де ми перечекали тривогу. Перечекали і повернулись до звичного життя.

"Краще, щоб війна була зараз, а не тоді, коли виростуть діти"

 — Реакція місцевих мешканців на війну неоднозначна. Тут дуже багато різних думок. По-моєму, всі вже втомилися від постійної загрози, яка витає в повітрі. Цих терактів, які відбуваються ледь не щодня. І я також зустрічаю ізраїльтян, які кажуть, що, напевно, не уникнути великої війни і краще, щоб вона сталася саме зараз, а не тоді, коли виростуть їхні діти.

"Укриття — "мамади""

 — Щодо укриття, то в сучасних будинках є спеціальні кімнати, їх називають "мамади". В будинках старої забудови є підвальні приміщення, в якій всі мешканці будинку можуть перечекати обстріл.

"Залишається страх — небезпека поряд"

 — Тут я не зустрічав переселенців з України, але підозрюю, що якщо вони тут є, то їм на психологічному рівні дуже важко. Розуміючи, що ти втікаєш від одних жахіть і тут вони тебе наздоганяють. Але я думаю, що все залежить від того, в якій частині Ізраїлю жити. Якщо на півдні — це насправді жахіття. На півночі легше, подекуди там не вмикаються сирени. Тільки зараз у всіх залишається страх, що небезпека тут — поряд.