Як переселенка з Бердянська відкрила кав'ярню у Львові — історія однієї мрії

Переселенка з Бердянська Ксенія Клейнос відкрила соціальну кав'ярню у Львові та назвала її на честь бердянського острова — "Дзендзик."

Про те як виїхала з окупації, соціальну діяльність у рідному місті та створення простору для зустрічей бердянців та однодумців, — читайте у матеріалі Новини.LIVE

"У нас була проукраїнська позиція"

 — До повномасштабного вторгнення у мене був креативний простір, в якому ми розвивали місцевих мешканців і саме місто. Робили соціальні та культурні проєкти та різні івенти. У нас була проукраїнська позиція.  

"Понад місяць ми провели в окупації"

 — 24 лютого почувши вибухи я дуже злякалася. Ми не розуміли що робити й ми поїхали жити в село під Бердянськом. Там ми пробули понад місяць в окупації. Тоді, в Бердянську вже відключили опалення та газ. Коли ми вже жили в селі, ми почули що з'явився зелений коридор і ми вирішили вибиратися звідти.І вже ми 10 квітня були у Львові. Ми  — це я, мій чоловік, наші мами та кішка. 

"Я вирішила втілити свою мрію у Львові"

 — У Львові спочатку було не зрозуміло що робити, тому, що в Бердянську життя вже було налагоджене. У мене була мета розвивати культурні проєкти у місті, але вже у Львові я загадала, що у мене була мрія відкрити кав'ярню. Ця мрія  була ще у Бердянську і я вирішила втілити її у Львові. Влітку написала заявку на грант і вже восени я отримала позитивний результат.

"Я зрозуміла що хочу бачити бердянців наживо"

— Паралельно я мала громадську діяльність в Бердянську.  Ми з партнером підтримували онлайн бердянців. Це були психологічні зустрічі та всякі воркшопи. І тоді в мене ще були сумніви чи варто вести два проєкти одразу. Але я подумала якщо є така можливість, то треба робити. Щодо громадського проєкту, то нам вдалось зробити дві  виставки у Львові про Бердянськ.

"Тут затишно як вдома"

 — Але в якийсь момент я зрозуміла що хочеться побачити бердянців наживо. І вийшло так що в кав'ярні ми стали робити івенти. До прикладу до Різдва ми робили віночки, зараз ми групуємо книжковий клуб та робимо ігротеки. До нас приходять і львів'яни та українці, які евакуювались з інших окупованих територій. Їм дуже подобаються такі зустрічі, така взаємодія і всі кажуть що тут затишно як вдома. 

"Ми збираємо не деокупацію"

 — Звичайно без волонтерства нікуди. У нас в кав'ярні є банка з надписом "На деокупацію". Всі гроші які там є, це наші чайові, але ми їх відправляємо для наших бердянських воїнів. У нас з ними є зв'язок. І звісно збираємо кошти в соціальних мережах. Також у нас є стіна у кав'ярні на якій є світлини з Бердянська і кожну фотографію чи річ яка у нас є ви можете придбати за донат. Також картини з воркшопів, де ми малювали місця в які ми повернемося ми також продаємо за донат.

"Для мене важливо, що в кожній справі був сенс"

 — Ідея відкрити кав'ярню про Бердянськ в мене була давно і якщо говорити чесно про бізнес, то просто кав'ярня це не цікаво. І мені не цікаво займатися кав'ярнею лише для бізнесу. Для мене важливо щоб був сенс в цьому, щоб була важлива мета. Тоді людям тут  затишно, тому що ми  підсвідомо вкладаємо усе тепло в те що ми робимо. 

"Я створила свій "Дзензик" у Львові"

Дзензик — це острів біля Бердянська у якому я ні разу не була. Тому я собі створила свій Дзензик у Львові. Назви для кав'ярні були різні, але вони були не зовсім про Бердянськ. І ми запитали в людей в інстаграмі як назвати кав'ярню. Одна наша знайома запропонувала назву Дзензик і я її відчула. І навіть львів'яни кажуть, що вона якась трохи галицька. 

"Я обов'язково поїду випити кави біля моря"

 — Я ще не мріяла про те що буду робити після нашої перемоги. Та по моїм відчуттям, я звісно буду хотіти допомагати бердянцям і Бердянську. І якщо Бердянськ деокупують, то я обов'язково поїду випити кави біля моря на Приморці й просто понюхати море. Це така базова річ яку у нас відібрали. 

В кав'ярні у жінки працюють і самі бердянці. Зокрема, бариста Олена Акімова у коментарі Новини.LIVE розповіла, що завдяки Ксенії зрозуміла, що її майбутнє саме в Україні.

 "Моє майбутнє в Україні і я тут  залишаюсь"

"За три дні до повномасштабної війни я зі своїм хлопцем поїхали відпочивати на море в Єгипет. Коли почалась війна ми були там. Потім ми полетіти до Польщі, а пізніше  прожили вісім місяців у Франції. Згодом, я приїхала до Львова, як то кажуть лікувати зуби. І тут були мої друзі Ксенія та Кирило. І коли я з ними поговорила, я зрозуміла що не хочу їхати назад у Францію. Моє майбутнє в Україні і я тут залишаюсь", — зазначає дівчина.