Триває понад пів сторіччя: чому не може завершитись процес беатифікації Андрея Шептицького

25 листопада 2021 року депутати Львівської міськради проголосили 2022-2031 роки – десятиліттям досліджень і промоції постаті Андрея Шептицького. Також політики висловили намір щодо проголошення митрополита новим патроном Львова. Проте зробити це зможуть лише після закінчення процесу беатифікації відомого українця.

Новини.LIVE розбиралося, чому зарахування митрополита Андрея Шептицького до лику блаженних триває вже 63 роки та коли колишній настоятель Української греко-католицької церкви зможе отримати офіційний статус святого.

У чому полягає процес беатифікації?

Отож, за рішенням депутатів Львівської міськради, наступні 10 років пройдуть під егідою митрополита Андрея Шептицького. Найближчим часом міськвиконком має підготувати план заходів для гідного вшанування життєвого шляху, дослідження й промоції духовно-інтелектуальної спадщини церковнослужителя у різних сферах. Важливість такої ухвали підкреслив і сам мер Львова Андрій Садовий.

"Ми дуже обмежено володіємо інформацією про митрополита, тому наступні 10 років дадуть нам шанс пізнати його постать глибше. Ми підготуємо відповідну програму промоції. І це одне з найважливіших рішень", – підкреслив політик.

До того ж, зі слів міського голови Львова, митрополита Андрея Шептицького буде проголошено новим патроном Львова після завершення процесу його беатифікації. Саме на цьому питанні виникають значні труднощі. Річ у тому, що 5 грудня 2021 року, з початку беатифікаційного процесу праведного митрополита Андрея Шептицького минуло рівно 63 роки. Який же сенс приховує за собою церковне слово "беатифікація" і чому цей процес такий важливий?

Беатифікація – обряд зарахування померлого до лику блаженних у Католицькій церкві. Цей процес слід відрізняти від канонізації, під час якої відбувається зарахування праведника до лику святих. Беатифікація розуміється як етап, що передує канонізації. Зі свого боку, блаженний – це також особливий лик, який у православних християн і римокатоликів входить до місцевих святих.

Беатифікація передбачає й обов'язкові умови до всіх претендентів:

• перевірка усіх письмових творів (якщо такі є) на відповідність доктрині віри;
• оцінка міри "героїчності чеснот", тобто засвідчення найвищого вияву моральної досконалості з-поміж інших християн;
• підтвердження факту чуда, яке сталося після молитов до вже померлого кандидата.

Не слід вважати, що такі правила є винятково формальністю перед здобуттям визначним покійним статусу блаженного. Щоб детально дослідити земне життя праведника, зібрати матеріали про його діяльність, Папа Римський та вищий орган виконавчої влади Ватикану Римська курія призначають спеціальну групу. Також для вивчення обов'язкового факту чуда формується окрема медична комісія. Після проведення всіх необхідних ознайомлень остаточне рішення щодо беатифікації ухвалює особисто Папа Римський.

Між двох вогнів

Процес беатифікації митрополита Шептицького розпочався ще в середині XX століття: в 1958 році. Історики стверджують, що зарахування настоятеля УГКЦ до лику блаженних було лише справою часу, але в церковні справи втрутилася політика.

Річ у тім, що українсько-польські стосунки після двох світових війн та етнічних конфліктів, які розгорілися на Галичині та Волині, мали досить ворожий характер. Усі образи польська сторона, не маючи можливості військового чи економічного впливу, виливала в культурне поле. Однією з мішеней для "поливання брудом" став Андрей Шептицький. Фігурі українського митрополита постійно пригадували його стосунки з нацистською окупаційною владою, участь у створенні 14-тої гренадерської дивізії Ваффен СС "Галичина". Польські (і не тільки) комуністи також нарікали на буржуазне походження Шептицького та прагнення до відновлення Української держави.

Після звістки про беатифікацію видатного українця Варшавсько-Гнєздинський архієпископ Стефан Вишинський, а за сумісництвом правлячий єпископ Греко-Католицької Церкви в Польщі опротестував процес. Це стало наріжним каменем для призупинення всіх процесів. Але проти була не тільки польська сторона.

На той час території України знаходилися під керівництвом комуністичного режиму. Хоча СРСР офіційно був атеїстичною державою, в країні під виглядом "підпільності" існувала лояльна до влади православна церква Московського патріархату. Ясна річ, що беатифікація українського патріота могла підірвати авторитет країни рад та спровокувати національне піднесення на Галичині. Тому Московський патріархат також звернувся з офіційною позицією до папи, хоча зовсім не мав стосунку до проведення цієї процедури. На жаль, така ворожа одностайність впливових церковних діячів негативно вплинула на Ватикан, який згодом скасував усі процедури.

То бути чи не бути?

Попри деструктивний вплив радянської влади на духовне життя українців та очорнення пам'яті про митрополита, зі здобуттям незалежності українці почали відновлювати історичну справедливість. В численних працях історики згадували, як за сприяння Шептицького УГКЦ переховувала інтелігенцію та єврейське населення від гонінь нацистських окупантів, як церковний настоятель активно сприяв місцевому бізнесу та відкрито говорив про Голодомор усьому світові.

Стосовно відновлення справедливості не забарився й Ватикан. Під час візиту до Львова Папа Римський Іван-Павло II висловив свої сподівання одного дня побачити Андрея Шептицького у пантеоні святих. До того ж брат митрополита Климентій Шептицький на той час уже давно пройшов беатифікацію та набув статусу блаженного католицької церкви.

Після виступу Понтифіка у Львові процес нарешті зрушив із місця. У 2003 році після офіційної зустрічі у Ватикані між покійним настоятелем Української Греко-Католицької церкви Любомиром Гузаром та Папою, де, зокрема, велася розмова про беатифікацію Шептицького, було зроблено заяву, що ця справа перебуває на стадії завершення. Але завершальна стадія затягнулася вже на 18 років та поки не збирається доходити до свого логічного кінця.

Хоча з початком російсько-української війни в церковному світі все ж відбулися певні зрушення в цьому питанні. У липні 2015 року Папа Римський Франциск оголосив спеціальний декрет про героїчність діянь митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. А в серпні 2015 року глава УГКЦ Святослав Шевчук повідомив, що процесії беатифікації Андрея Шептицького знаходяться в "завершальній стадії". Проте цього разу слова церковного діяча виглядали більш переконливо. Він повідомив, що Ватикан провів усі потрібні дослідження історичних документів, які тривали понад пів сторіччя. Справа залишилася лише за лікарями, які мали б засвідчити чудо. А воно, за словами Шевчука, таки відбулося.

"Тепер необхідно дослідити чудесне оздоровлення, яке зафіксовано і відбулося за молитвами митрополита Шептицького. Це чудо, яке було зафіксовано у США, було канонічно оформлено і вже має оцінку достовірності. Тепер будуть збиратись лікарі, які розглядатимуть медичну довідку та стан здоров’я до після оздоровлення. З’ясують, чи могли бути якісь природні причини, які не пов’язані з чудесним зціленням. Це досить прискіпливий і складний процес. Коли він завершиться, тоді ми можемо сказати, що процес беатифікації закінчився і будемо мати урочисте проголошення Блаженним митрополита Андрея Шептицького", – заявляв голова УГКЦ.

Але далі заяв знову все не пішло. Наразі невідомо, чи чудо не виявилось таким, чи процес його оформлення ще досі триває. Але 2021 рік знову дав поштовх щемливій для українських вірян темі.

7 вересня 2021-го року до України прибув новий дипломатичний представник Папи Римського Вісвалдос Кулбокас. Одразу на першій зустрічі з керівництвом країни представник Ватикану отримав від президента Володимира Зеленського звернення з запрошенням Папи до України та проханням посприяти беатифікації митрополита Шептицького. Зі свого боку керівник офісу Президента України Андрій Єрмак поспілкувався з секретарем Апостольського Престолу кардиналом П’єтро Пароліну. Під час розмови український політик також підняв питання піднесення Андрея Шептицького до лику блаженних.

Наразі жодної інформації стосовно беатифікаційних процесів зі сторони Ватикану досі не відомо.