Був реквізитором, а став воїном — історія добровольця, який втратив ногу (відео)

Добровольців багато не буває — каже український захисник, який з перших днів повномасштабного вторгнення пішов боронити українську землю. Йому лише 22 роки, він сам прийняв рішення взяти в руки зброю та поїхав захищати східні кордони держави.

У День українського добровольця Новини.LIVE вдалось поговорити з киянином, який не роздумуючи вступив до лав добровольців.

Військовий з позивним "Тигр" в інтерв'ю розповів, яким було його життя до великої війни в Україні, чому вступив до лав ЗСУ, як отримав поранення та про що мріє після нашої Перемоги, — читайте у матеріалі. 

"Я завжди любив зброю"

 — До початку повномасштабного вторгнення я був студентом, навчався в університеті тімені Тараса Шевченка в Києві, на факультеті управлінні державної охорони. Я завжди любив зброю, форму, але не думав, що своє життя доведеться пов'язати з військовою службою. У студентські роки працював реквізитором на українських телеканалах. 

"Зібрав речі та поїхав до підрозділу"

 — В перший день повномасштабного вторгнення я був у товариша, за мною приїхав батько, і в нас в сім'ї постало питання, що робити далі. В перші години було дуже страшно, я не знав, що робити. Моя сестра прийняла рішення їхати на захід країни, і я думав, що поїду з нею. Я зібрав речі, але поїхав до товариша в добровольчий підрозділ. Там отримали зброю і все. 

"Таке враження, ніби я побував на власних похоронах"

 — Я намагався потрапити у військо через військкомат, але там сказали, що я ще молодий. Тому я пішов добровольцем.  На моє рішення близькі відреагували не дуже. Було таке враження, що я побував на власних похоронах, коли з дому виходив. Але потім все було нормально, звикли. 

"Я під*рвався на міні"

 — У нас був бойовий вихід. Ми йшли з групою. Я йшов другим номером, і ми мали розвідати дорогу. Одне мінне поле ми пройшли, на другому я під*рвався. Я втратив свідомість, отямився за декілька днів в реанімації, в Дніпрі, потім мене звідти евакуювали в Київ, і ось я в Центрі "Незламні". Тут я півтора місяця.  

"Це має бути свідомий вибір"

 — Я не можу нікого звинувачувати, що він не хоче йти воювати. І нікого не підбурюю йти на війну. Це має бути свідомий вибір. Ця війна доволі жорстка, серйозна. 

"Я повернусь на фронт"

 — Коли Україна переможе, найперше — я поїду дивитись на світ. Хочу об'їхати декілька країн. А зараз я реабілітуюсь і повернусь до служби, бо війна ще не закінчилась, вона триває. 

Нагадаємо, ми раніше писали, чому варто йти до ЗСУ добровольцем.