Батярські пісні і фізкультура: як жили львівські бандити 80-х. Фото

Батярська, хуліганська культура у Львові існує з давніх-давен. Але ось саме українською вона стала відносно нещодавно - тільки у 70-80-х рокіх ХХ століття.

Про шлях і пригоди злочинного світу міста розповіли у Фотографіях старого Львова. 

Читайте також: Монети стародавнього Львова: унікальні фото перших грошей Галичини

Польські і російські бандити

Коли ще Львів був у складі Польщі, українського бандитства як такого у місті не було. Метрополія забрала собі прерогативу бути центром кримінального світу, і усі львівські хулігани говорили винятково польською. 

Пізніше, у 50-х роках, коли до Львова почали масово переїжджати росіяни, бандити перейшли на нову мову - на цей раз російську. Український сегмент у "тіньовому" Львові якщо і був, то не залишив помітного сліду. Це підтверджується і батярським фольклором: до нашого часу збереглося тільки дві пісні про бандитів українською. І навіть так, в одній з них батярство виступає як негативне явище:

"Помню, помню, помню я, /Як мене мати любила, /Помню, помню, помню я, /Як все мені говорила:/ Синку, синку, синку мій, /Не ходи з батярами, /Бо візьмуть тя до тюрми, /Закують в кайдани".

До 80-х років у кримінальному Львові говорили тільки російською - бувало таке, що львівські хлопці, які усе життя говорили українською, потрапляли на "зону", а звідти поверталися вже російськомовними. 

Українізація батярів

"Справжня Україна відбудеться тоді, коли повії у Катеринославі пропонуватимуть себе українською мовою", - писав Микола Куліш, і його пророцтво збулося, хоч і не зовсім так, як він собі уявляв. Бандити почали переходити на українську. 

Першими це започаткували Штраус, Яшка, Тканя і Боя - батяри, які збиралися неподалік Порохової вежі, так звані "старшаки". Зі своєю братвою говорив українською і Завіня, і саме він був тим, хто запровадив українську мову на "стрілках". 

Кузнєчік, або місце стрілок 80-х

Всередині вісімдесятих основним місцем, де забивали стрілки був "Кузнєчік", або палац культури імені Кузнєцова, нині ж - Гната Хоткевича. Зустрічалися тоді батяри "район на район", про багато стрілок і досі ходять страхітливі розповіді. 

Певно, найбільша вулична баталія відбулася 14 січня 1986 року біля того ж таки Кузнєчіка. Сталася вона через Володимира Захарка з вулиці Заводської, 17-річного молодика, який побив того, кого не варто було би чіпати. В результаті стрілки хлопця вбили, двоє з батярів отримали тюремні строки. 

Фізкультура 

В той же час, у 80-х, популярною серед батярської молоді стала і фізкультура, особливо заняття карате та боксом. Карате в кінці 70-х заборонили, але особливо зацікавлені учні продовжили ним займатися нелегально. На той час заняття карате коштувало 25 рублів на місяць, охочі займалися без кімоно, аби не привертати уваги міліції.

Якщо ж під час занять у парку комусь траплялося піднімати ногу вище пояса, то йому доводилося говорити міліціонерам, що він займається акробатикою. 

Більше новин про історію Львова:

• Перші новорічні ялинки на Галичині почали встановлювати в ХІХ столітті, перейнявши цей звичай у німецьких переселенців-євангелістів. Проте й до цього часу на Різдво будинки прикрашали ялинковими гілочками. Як львів'яни прикрашали ялинки у ХХ столітті - у мережі поширили унікальні фото.
• У Львові на різних вулицях міста можна зустріти пам’ятники діячам України та не тільки. Але не всі монументи дійшли до наших днів. Є й ті, які з тих чи інших причин були втрачені або ж демонтовані.