"Арена Львів": від грандіозного проєкту до руїни

Найбільш фартовий стадіон головної футбольної команди країни вже понад 10 років є чи не єдиним майданчиком для проведення масштабних культурних та спортивних заходів на Львівщині. Але попри гарну зовнішню оболонку "Арена Львів" досі залишається остаточно не введеною в експлуатацію та потерпає від фінансових боргів.

Новини.LIVE обговорило ситуацію, яка склалася навколо спортивної арени, з футбольним експертом Антоном Стецьким.

Історія попелюшки навпаки

25 жовтня 2021 року мер Львова Андрій Садовий під час сесії міської ради заявив, що стадіон "Арена Львів" перебуває в аварійному стані.

"Проблема "Арени Львів" - це проблема менеджменту. Коли ми готувались до Євро-2012, ми готували команду, яка мала управляти цим стадіоном. Держава яке рішення ухвалила? Місто відкинули, самі будуть управляти. Якщо ви сьогодні залізете всередину у цей стадіон, то зрозумієте, що він перебуває в аварійному стані. Якщо терміново не почати виділення коштів на ліквідацію аварійності, він просто може завалитись", – заявляв політик.

Нагадаємо, що зведення спортивного об'єкта стартувало ще у 2008 році й стало одним із найвідкритіших державних будівництв того часу. На початку 2009 року на будмайданчику була встановлена вебкамера, яка дозволяла охочим в інтерактивному режимі спостерігати за спорудженням комплексу. До 2011 року в будівництві брало участь близько 1160 робітників. "Арена Львів" може вмістити на своїй території 35 тисяч глядачів.

У 2012 році колишній міністр інфраструктури Борис Колєсніков заявляв, що усі українські футбольні арени, які прийматимуть Євро-2012, мають добрячий запас міцності, оскільки вони відповідатимуть європейським вимогам ще 30 років. Можливо, воно так би й склалося, якби не корупційні схеми та бажання деяких політиків поживитися на масштабному будівництві.

За словами того ж Колєснікова, конфлікт між державним апаратом та місцевою владою на фоні спорудження стадіону почався ще у 2010 році.

"Це був найскладніший об'єкт. З точки зору архітектури та будівництва найскладнішим був "Олімпійський", а щодо термінів – "Арена-Львів". Тому що 15 березня 2010 року на нараді у Львові були лише кілочки та шматочки бетонних конструкцій, а також будівельники та архітектори, які сперечаються між собою – як будувати? Тоді за цю справу взявся Андрій Садовий, який також довго зволікав з початком виконання робіт", – говорив Колєсніков.

Після доволі вдалого проведення Євро-2012 держава відпустила своє дітище, яке стало третім найдорожчим стадіоном в історії України з кошторисом 375 мільйонів доларів США, вільне плавання. Примітно й те, що припинення фінансування й утримання спортивного комплексу відбулося ще до повного введення його в експлуатацію.

Футбольний менеджер Антон Стецький вважає, що рішення скасувати державні дотації на стадіон було логічним, але, беручи до уваги українські реалії, позбавлення фінансування поставило керівництво "Арени Львів" у скрутне становище.

"Загалом це нормальна європейська практика. Стадіон це також підприємство, це також бізнес, який має показувати свою ефективність в умовах ринкової економіки. Проте європейські реалії разюче відрізняються від українських. Беремо навіть футбольний бізнес. Українські клуби банально не виходять на самоокупність. Найбільш топові команди мають впливових власників, які за рахунок своїх статків тримають команду та інфраструктуру клубу на плаву. Інші ж, менш заможні клуби змушені грати на захаращених стадіонах із жахливими газонами. Все це впливає на рівень футболу в країні, а він на кількість вболівальників на трибунах, а своєю чергою вони і є визначальним фактором у питанні самоокупності стадіону", – пояснює експерт.

Львівський стадіон важко ввійшов у самостійне життя. Уже в березні 2013 року постало питання про відключення арени від електроенергії. На той час борг об'єкту складав понад мільйон гривень. Крім того, за тогочасними підрахунками, керівництву потрібно було заробити близько 300 мільйонів гривень, щоби повністю закінчити всі інженерні та інфраструктурні роботи, адже під Євро здали тільки першу чергу об'єкту.

Також "Арена Львів" стала провісником сміттєвої кризи. У 2014 році дирекція стадіону не була спроможна оплачувати послуги з видалення твердих відходів в громадських місцях, збирання, прибирання випадкового сміття, вивезення і знищення твердих відходів ТОВ "АВЕ Львів", через що почались судові тяганини. До того ж на поверхню почали вилазити старі корупційні схеми часів Януковича. Таким чином міська влада раптово виявилась винною понад 5 мільйонів гривень за розробку проєкту спортивної арени. А у 2015 році одного з львівських чиновників запідозрили в розтраті 27 мільйонів гривень, які той відмив, затвердивши позитивний комплексний висновок державної експертизи для проєкту.

Як уникнути банкрутства?

На початку квітня 2018 року спеціально сформована робоча група провела аудит стадіону. За проміжними підсумками, учасники виявили значні ознаки руйнування об'єкта, а також суттєві дефекти виконаних робіт. За словами голови робочої групи Володимира Гірняка, експерти та місцеві чиновники будуть піднімати питання неналежного виконання робіт при будівництві стадіону. Він також додав, що борг державних структур перед підрядниками станом на 2018 рік за цінами 2014 року становив 707 мільйонів гривень.

На щастя, у 2020 році у міністерстві інфраструктури України обрали п'ять об'єктів Євро-2012, які планували дофінансувати та повністю ввести в експлуатацію. До них, зокрема, потрапив і львівський стадіон. Але наразі про жодні фінансові вливання держави мови не йшло.

Антон Стецький вважає, що сама концепція самоокупності "Арени Львів", як у 2013 році, так і станом на сьогодні є утопічною.

"Після Євро-2012 стадіон довгий час не експлуатувався. Здається, в планах було укласти контракт з ФК "Карпати", які мали б грати на арені, але через високу орендну плату вони відмовилися переїжджати на сучасний стадіон. До того ж війна сильно підкосила рівень українського футболу та його фінансування з боку власників клубів. Хтось втік з України, хтось зав'язав із цим бізнесом, а хтось, отримавши значні збитки, перестав вкладати значні гроші. Виявилось, що наш спорт повністю залежав від капіталу, а без нього почав деградувати. Через цю деградацію ми й маємо пусті трибуни в більшості міст України. Про яку самоокупність може йти мова? "Шахтар" у 2014 році, привізши єврокубки до Львова, врятував стадіон від банкрутства, але не прижився тут. Зараз на "Арені Львів" грають два клуби. На 35-тисячний стадіон ледь збирається 2-3 тисячі людей. Про які прибутки можна говорити?", – зазначає Стецький.

Очільник Львова має свою думку щодо розв'язання фінансових питань стадіону.

"Я продавав би назву стадіону на комерційних торгах. Наприклад, на 5 років продати компанії Adidas, на 5 років – Tesla. Або тому, хто її добудує, з чіткою фіксацією ціни й часу. І заробляти на цьому гроші", – заявляв Садовий.

Також політик говорив про готовність забрати "Арену Львів" на баланс міста. За його словами, такий перебіг подій планували ще під час побудови стадіону.

"Ми ж коли будували стадіон, готували команду, яка повинна ним управляти, але потім держава вирішила зайнятися цим процесом самостійно, і, чесно кажучи, динаміка фінансових показників стадіону не дуже позитивна. Якби стадіон був міським, я думаю, що він був би в кращій економічній ситуації й ми були б зацікавлені в більшій кількості івентів", – говорив Садовий.

Але на думку Антона Стецького, перехід спортивного простору на баланс міст не зможе кардинально змінити ситуації.

"Ідея продажу назви – цікава. Це зараз популярна практика. А от фінансування стадіону з бюджету, думаю, навряд чи зможе кардинально змінити фінансову ситуацію. Тут показовим, як на мене, є досвід Харкова, щоправда, там об'єктом опікувалась облдержадміністрація. На такий стадіон як "Арена Львів" щорічно потрібно виділяти близько 10 мільйонів гривень. А це досить велика сума для будь-якого українського міста. Харків'яни, здається, витрачали 5 мільйонів на СК "Металіст". У всякому разі приблизно така цифра була в документах. Скільки ж грошей насправді доходило невідомо. І що ми бачимо? Допоки Ярославський не повернувся "в гру" стадіон перебував у такому ж скрутному становищі, що й "Арена Львів". На жаль, для самоокупності спортивних комплексів без сторонньої допомоги потрібен якісний футбол або багато гучних івентів. Ні того, ні того в Україні поки немає", – підбив підсумки Антон Стецький.